Стародавні волинські перекази свідчать, що у 1001 р. Володимир Святославич збудував на високому березі р. Луги, неподалік від слов'янської кумирниці дулібів, два храми і зимовий княжий терем, від якого згодом пішов топонім Зимно – назва місцевого села. Рівноапостольний князь зруйнував поганські капища і зробив це місце осередком поклоніння Істинному Богу, і відтоді воно стало називатися Святою Горою.

Літопис під 988 р. пише, що князь Володимир посадив на Волинський «стіл» свого сина Всеволода. Західні рубежі він вважав стратегічно важливими і приділяв їм велику увагу. Будуючи оборонні вали і фортеці – в околицях Зимненського монастиря досі зберігся стародавній земляний вал домонгольської доби, – рівноапостольний князь разом з тим споруджував і храми як духовні фортеці святого Православ'я. В Богородичну церкву монастиря він подарував, за переказами, визначну святиню – сімейний образ Божої Матері, яким його благословив у 988 р. на шлюб з грецькою царівною Анною Константинопольський патріарх Миколай II Хрисоверг. Це ікона грецького письма, написана на кипарисовій дошці. Вона збереглася і зараз перебуває в Зимненській обителі. Ця ікона прославилася як чудотворна і стала благодатною покровителькою Святої Гори.

http://zymne.org/monastyr/istoriia